Популізм та піар: про створення слідчої комісії та відставку Луценка

Источник: Телеканал новостей «24»


Щоб заява Юрія Луценка про відставку стала чимось більшим, аніж черговою гучною, але порожньою заявою з парламентської трибуни, треба по-перше, аби президент прийняв її.

Потрібно, щоб Петро Порошенко погодився напередодні президентських виборів відпустити свого кума з цієї надважливої в розрізі майбутніх перегонів посади. Тим паче, якщо Луценко піде, тимчасовим виконувачем обов’язків генпрокурора стане його нинішній заступник Дмитро Сторожук, котрий тяжіє до Народного Фронту. А як ви думаєте, чи погодиться Петро Порошенко посилювати нині позиції політичних конкурентів по коаліції? Ой, навряд.

Ну, а по-друге, аби Луценко пішов у відставку, за це має проголосувати парламент. А чинний віце-спікер Ірина Геращенко вже заявила – провладна більшість категорично проти цього. Більше тогоЭ влаштували навіть так зване «рейтингове» голосування, і «за» відставку Луценка назбиралося аж 38 голосів. Не 238 необхідних і навіть на 138 можливих, а лише 38.

Тож, відставка Луценка – це лише піар-хід чинного генпрокурора, який тепер може казати: «Бачите, я б і радий піти – але не відпускають. Значить, я потрібен країні, адже працюю добре!»

Провладана більшість дійсно вважає, що Луценко на посаді генпрокурора працює добре. Так голова фракції БПП заявив, що він і його колеги повністю підтримують всі дії правоохоронців, які були зроблені в рамках розслідування нападу на Катерину Гандзюк. Цитую: 

Ми бачимо професійну позицію наших силових органів.

Утім, попри такі заяви, у Верховній Раді все ж назбиралося сьогодні достатньо голосів для створення Тимчасової слідчої комісії (ТСК), яка перейматиметься тепер справами нападів на громадських активістів в Україні. Попри те, що сам Луценко був категорично проти створення такої комісії, він висміював її і висловлював сумніви у її доцільності, мовляв, депутати-«словоблуди» хочуть підмінити собою прокурорів, хоча не матимуть доступу до таємниці слідства. Попри усе це – комісію таки було створено.

Відтак, теоретично, народні обранці матимуть тепер можливість контролювати хід розслідування справи Катерини Гандзюк та інших подібних справ про напади на громадських активістів. Утім, що це означатиме насправді? Лише те, що два десятки членів цієї тимчасової слідчої комісії матимуть можливість викликати до себе силовиків зі звітом. А ті, якщо й приходитимуть, на всі запитання відповідатимуть, що це таємниця слідства.

Тож, яку б гучну назву не мала та ТСК, які б поважні депутати не входили до її складу, користі він неї дійсно буде небагато. І це при тому, що сьогодні це єдиний дієвий механізм хоча б якось привести наші правоохоронні органи до тями й стимулювати їх до розслідування справ нападів на активістів та журналістів.

Тут варто також зазначити, що українська історія не знає прикладів результативної роботи депутатських слідчих комісій. Більшість з них були створені з протилежною метою – аби всіляко протидіяти розслідуванням й нівелювати резонанс у суспільстві.

Відтак, і не було у провладної більшості необхідності чинити спротив створенню ТСК. Саме тому вони й проголосували «за» – бо розуміли, що ані користі, ані шкоди від неї не буде жодної.

ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ