Смерть Катерини Гандзюк: чи зміниться українська Феміда?

Источник: Телеканал новостей «24»


Катерині Гандзюк довелося померти, аби президент звернувся до правоохоронців із вимогою прикласти максимум зусиль для розслідування нападу на неї.

Варто зазначити, що ось ці от заяви чільників держави, на кшталт: «беру справу під особистий контроль», або ж іще краще: «розслідування цього злочину є для нас справою честі» – так от, ці слова, це такий собі сто відсотковий маркер, що замовника ніколи не знайдуть.

В кращому разі знайдуть виконавців, або ж повісять цей злочин на першого ліпшого, хто «мєнтам» під руку потрапить, як це спочатку й намагалися зробити у справі Гандзюк, коли арештували колишнього зека. І йому буквально пощастило, що ним зацікавили журналісти й не дозволили його оббрехати, адже попри те, що підозрюваний мав стовідсоткове алібі, на це не звернули жодної уваги ані прокурори, ані суддя, коли обирав йому запобіжний захід. 

Відтак слідчі не спромоглися навіть якісно сфабрикувати справу, аби швидше її закрити. Їм при цьому, звісно, було абсолютно байдуже, що покарали невинуватого, так само як їм при цьому байдуже, що справжні злочинці від таких їхніх дій й далі б перебували на свободі. Тепер от, після смерті Гандзюк, за її справу взялися в СБУ. Напевно, там кращі фахівці. Утім, в якій саме царині вони кращі – чи то в розслідуваннях, чи то в фальсифікаціях  розслідувань – достеменно нікому не відомо.

Чому мовчить слідство

Натепер от до слідчого ізолятора СБУ перевели підозрюваного АТОвця, якого вважають організатором нападу на херсонську активістку. Щоправда, він мовчить – прізвища замовника не називає. Особистих конфліктів з Ганздюк не мав, то ж, організував на неї напад – заради грошей, або ж під тиском з боку правоохоронців, які мали на нього компромат, бо він подібними справами заробляв собі на життя після поверння з війни. 

Подейкують, що нині він мовчить – бо сподівається на допомогу тих, хто йому замовляв вбити Ганзюк. Або ж боїться їх. Боїться, що коли заговорить – його вб’ють навіть у слідчому ізоляторі СБУ.  Утім, то було б вже занадто – та й не потрібно таких надзусиль робити тим замовникам вбивства Катерини Гандзюк.

Адже, в нашій країні злочинець-можновладець, коли його викривають, бо він не спромігся попередньо домовитися із прокурорами, він завжди зможе домовитися про своє виправдання із суддею. І якщо не вийде з суддею першої інстанції – через суспільний розголос і увагу журналістів до резонансної справи, то є ж іще апеляційні суди, в яких можна тишком-нишком перевернути усе з ніг на голову.

Й Катерина Гандзюк знала це, все вона знала про нашу гнилу правоохоронну систему. Катя померла. Її вбила, а наша гнила українська правоохоронна система – живіша за усіх живих. Й схоже, переживе усіх нас. Так от словацький уряд цього березня у відставку пішов після вбивства тамтешнього журналіста-розслідувача.

А ви щось чули про намір Арсена Авакова чи може Юрія Луценка піти тепер у відставку? Ні? От і я – ні. Катя померла. Вшанувати її під будівлю МВС зійшлося три сотні людей. Аж три сотні на багатомільйонний Київ. Пробач Катю, пробач за нашу байдужість. Пробач, що ми може ще три дні, а може й тиждень в Фейсбуці будемо обурюватися твоєю смертю, аватарки міняти будемо, перепощувати гнівні картинки, а потому ми про тебе забудемо.

Ну, на річницю хіба що згадаємо. А ще – ми точно тебе загадаємо, коли будемо обурюватися політиками й активістами, які через твою смерть вимагатимуть відставки чинних міністра внутрішніх справ та генпрокурора – ми будемо цим обурюватися, бо вважатимемо це їхнім піаром, нам так скажуть на провладних каналах, скажуть що це «танці на твоїй могилі». Наперед прошу, пробач нам таку нашу дурість.

ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ